Польська мова
Польська мова
Записано в Польська мова
Польська мова (польс. język polski) — слов’янська мова, належить до групи західних слов’янських мов.
Особливості
Польській мові характерний особливий порядок слів, при якому група підмета стоїть перед групою присудка, узгоджене означення у стійких зворотах міститься після означуваного слова, а в складеному присудку допоміжне дієслово być ніколи не опускається.
Фонетика
1) наявність носових голосних ą; ę (dąb «дуб», sąd «суд», pięć «п’ять», mięso «м’ясо»);
2) постійний наголос на передостанньому складі;
3) заміна властивих українській та іншим слов’янським мовам м’яких або твердих приголосних t, d, r на ć, dź, rz («ж»): ciasto, dzień, rzeka «річка»;
4) чергування е перед передньоязиковими твердими приголосними, залежно від походження, з а чи о: wierzyć «вірити» - wiara «віра», nieść «нести» — niosę «несу»;
5) чергування сполучення -er- після м’яких перед передньоязиковими твердими приголосними з -аr-: twierdzić «твердити» - twardy «твердий»;
6) чергування перед кінцевими дзвінкими приголосними ó («у») з о, ą з ę: bób «біб» — bobu «бобу», błąd «помилка» — błędu «помилки».
Морфологія
1) вживання особових показників у 1-й і 2-й особах однини й множини минулого часу — рухомі закінчення -em (-m), -eś (-ś), -ście: miałem «я мав», miałeś «ти мав», але miał «він мав»; spałeś dobrze або dobrześ spał «(ти) добре спав»;
2) закінчення -my в 1-й особі множини дієслів теперішнього часу: czytamy «читаємо», robimy «робимо»;
3) вживання дієслівної зв’язки być «бути» у теперішньому часі;
4) утворення складеної форми майбутнього часу дієслів за допомогою зв’язки być «бути» у сполученні не тільки з інфінітивом, але і з формами активних дієприкметників минулого часу на ł: będę pisać, będę pisał(a);
5) вживання особових закінчень дієслів при творені форм умовного способу:
czytał(a)bym «я читав би (читала б)», czytał(a)byś «ти читав би (читала б)», czytałi(ły)byśmy «ми читали б», czytałi(ły)byście «ви читали б».
Історія
Літературна мова формується на базі великопольських, малопольських та мазовецьких говірок. За періодизацією літературна мова поділяється на такі етапи:
Давньопольска мова – до 1500 року;
Середньопольська мова – з XVI ст. по другу половину XVIII ст.
Новопольська мова – з другої половини XVIII ст.
Письмо на базі латини. Найдавніша письмова пам’ятка – Свентокшиські проповіді (середина XIV ст.).